КИЇВ (QHA) -

Ілюзії про те, що АТО незабаром закінчиться, випаровуються з кожним днем. І справа не лише у буксуванні Мінських угод. Схоже на те, що наш північно-східний сусід зовсім не зацікавлений у процвітанні України і не залишив своїх спроб повернути нашу країну до сфери своїх геополітичних домагань.

Непрямим підтвердженням безрадісних прогнозів військових експертів можна вважати і візит радника Путіна Владислава Суркова на окупований Донбас.

Хочеш миру – готуйся до війни

Злегка перефразувавши приказку 40-х, процитовану в кіноепопеї «Звільнення»: «Якщо на фронт приїздить Жуков – очікуй наступу», нині можна сказати так: «Якщо в гарячу точку приїздить Сурков – очікуй провокацій».

Напередодні травневих свят права рука Путіна відвідав територію тимчасово окупованого Донбасу і в місті Сніжне провів закриту нараду з керівним складом «ДНР», а також з трьома російськими генералами і місцевими бізнесменами.

За інформацією Головного управління розвідки України: «Основна увага приділялася питанням організації провокацій на лінії зіткнення з українськими військами, станом промислової інфраструктури (зокрема з вивезення до РФ окремих підприємств Харцизька, Тореза і Шахтарська) і розподілу коштів окупантів для соціальних потреб регіону.

Крім вирішення поточних завдань, найімовірніше, відвідування Донбасу першим помічником Путіна продиктоване і довгостроковішими планами Кремля. Нагадаємо, що саме Сурков був свого часу головним кремлівським куратором російсько-українських відносин і в цій якості відзначився в українській столиці в останні дні перебування в ній Януковича. Загальновідома його роль і в підготовці анексії Криму РФ.

Нагадаємо також, що під час його передостанньої – лютневої інспекторської поїздки в «ДНР» там змінили «міністра закордонних справ», що ще раз підкреслює маріонетковий статус двох донбаських сепаратистських республік, які не можуть і тижня протриматися без економічної підтримки Москви та присутності тут російських військ.

Кілька днів тому відомий військовий експерт Центру Разумкова Микола Сунгуровський опублікував у пресі статтю, в якій не виключав в недалекому майбутньому серйозною ескалації конфлікту на Донбасі.

Свої висновки він обгрунтовує, виходячи з намічених у Європі на початок літа заходів. Зокрема вивчення необхідності продовження, обмеження або зняття економічних санкцій проти Росії. Крім того, в серпні, в безпосередній близькості від українських кордонів, російськими збройними силами намічено проведення навчань «Кавказ 2016». І, нарешті, восени заплановано вибори в Держдуму РФ.

У контексті цих подій, експерт, зокрема, передбачає активізацію бойових дій на Донбасі. На його думку, Кремль намагатиметься представити ускладнення обстановки в зоні АТО як реакцію на «невиконання Україною Мінських домовленостей», зокрема щодо виборів на непідконтрольних Києву територіях. Завдання Москви – показати, що Київ проводить громадянську війну, а РФ не причетна до подій на Донбасі.

І це незважаючи на те, що українська військова розвідка щотижня публікує доповіді та аудіозаписи радіопереговорів російських окупантів, із зазначенням прізвищ командирів частин і підрозділів. Таким чином світова громадськість постійно отримує порцію доказів наявності найбільших угруповань військ РФ на території так званих «ДНР» та «ЛНР».

Вибори і можливі компроміси Заходу

Нагадаємо, що вибори в ключових європейських країнах – у Німеччині і у Франції, відбудуться 2017 року, тому до кінця року Кремль хоче заручитися розширенням критичної маси «друзів Путіна».

У Сполучених Штатах президентські вибори відбудуться вже цього року. Цілком можливо, що в рамках підігрування миротворчому іміджу нинішнього господаря Білого Дому, Кремль, як і раніше, спробує зістикувати сирійські події з українськими.

Експерт вважає, що Москва спробує гіпотетичне визнання автономії Курдистану Заходом пов'язати із включеним нею раніше Кримом, а можливий розділ Сирії на зони під чиїмось протекторатом – з прийдешньою федералізацією, яка наполегливо нав'язується Україні.

В кінці поточного року парламентська виборча кампанія запланована і в самій Росії. Для успіху влади імітація вільних виборів все ж має підкріплюватися і на фундаменті хоч якихось відчутних її досягнень. Підняти рівень доходів росіян – просто нереально, тому єдиним козирем у передвиборчій риториці лишаються військово-дипломатичні успіхи Кремля, що нібито мають місце. Зокрема в питаннях «приборкання норовливих українців», що є давно бажаною метою, досягти яку заважають санкції ЄС і США.

Як наблизити мир на Донбасі?

Під час другої річниці анексії Криму та початку військової експансії Росії багатьма аналітиками заднім числом був представлений реєстр прорахунків української сторони.

Серед них традиційно виявилися – інерція української оборонної доктрини, наявність у всіх структурах влади не тільки лобістів, а й прямих агентів Кремля, високий рівень корупції у сферах оборонного відомства, надмірно пацифістський настрій нашого політикуму. Аналітики говорили про перевагу РФ в області міжнародної дипломатії і насадження «русского мира» на пострадянському просторі.

Прямий повноцінний військовий опір воєнній російської машині справді був утруднений в першу чергу неспівставністю економічного і військового потенціалу. Це, за словами пісні Володимира Висоцького, «как школьнику драться с отпетой шпаной». Проте бліцкриг Путіна у 2014-у був зірваний.

Адже крім Криму та Донбасу він планував, як мінімум, захопити ще шість регіонів. Вирішальну роль у справі зриву агресивних планів диктатора Путіна на перших порах зіграли не стільки професійні силовики, скільки громадські активісти та волонтери.

Нещодавно мені пощастило побувати на презентації книги «Сектор V. Захалявна книжечка дикого волонтера», керівника волонтерської організації «Фонд Оперативної Національної Допомоги», кавалера ордена княгині Ольги – Діани Макарової.

Присутні на заході активісти Євромайдану і бійці АТО згадували про протистояння Майдану і антиМайдану на Південному Сході країни, про будні окопної війни, і підкреслювали роль волонтерського руху не лише у справі постачання нашої армії, але і в місії підняття загального духу наших бійців і загальної налаштованості на перемогу. Адже це очевидно, що в кінцевому результаті вона буде за тим, на чиєму боці правда!

І, справді, праві аналітики, стверджуючи, що нинішні кремлівські «тимчасові виконавці» – сильні в тактиці, але слабкі в стратегії. Але сподіватися лише на логіку історичного розвитку і чекати, коли російський авторитаризм впаде під тягарем власних суперечностей, на даний час для нас – надмірна розкіш.

Тому кожен має наближати день нашої майбутньої Перемоги. Хоча б, як мінімум, не піддаватися на потенційні спроби Кремля дестабілізувати ситуацію в самій Україні.

Хто знає, можливо, саме в цьому випадку затяжна війна на Донбасі наблизить мир у цьому регіоні. І не виключено, що саме це дозволить нам реалізувати європейські цінності і перезапустити економіку України, перекувавши мечі патріотизму на економічні звершення.

Олександр Воронін

ФОТО: QHA

QHA