КИЇВ (QHA) -

26 лютого виповнюється три роки з моменту початку збройної агресії Росії проти України. У ніч з 26 на 27 лютого 2014 року спецназ РФ захопив державні установи Автономної Республіки Крим. Всі агресії голосування і референдуми,які почалися за цим актом під дулами російських автоматів, безумовно, були поза законом.

Ні Україна, ні світова спільнота не змирилися з цим грубим порушенням норм міжнародного права. На рівні ООН, ОБСЄ, Ради Європи були прийняті резолюції, що засуджують анексію та систематичні порушення прав людини в анексованому Росією Криму.

Серед тих, хто у найбільшій мірі піддався приниженням і утискам в окупації, виявилися кримські татари — корінний народ Криму, у якого знову відібрали Батьківщину. І нехай відносини між центральною владою України і кримськими татарами до 2014 року були неоднозначними, але коли Росія почала збройну агресію, корінні жителі півострова показали силу свого духу. Кримські татари не змирилися і не змиряться з новою, вже третьою в історії спробою Росії тотально русифікувати Крим, знищивши мову, культуру та історію його народу.

Кримські татари — споріднений туркам народ, у Туреччині їх часто називають «кримськими тюрками» або просто «киримли». Туреччина завжди надавала допомогу кримським татарам: створюючи проекти технічної допомоги, фінансувала будівництво шкіл, культурних центрів, бібліотек, мечетей. Зрозуміло, Турецька Республіка не могла залишитися осторонь, коли Росія почала захоплення Криму. Свідком подій тих днів був Надзвичайний і повноважний посол України в Туреччині у 2008-2016 роках Сергій Корсунський.

Туреччина не приєдналася до санкцій проти Росії та завжди активно співпрацювала з нею, за винятком періоду кризи після збитого літака РФ. Чотири мільйони російських туристів, величезні обсяги торгівлі, залежність від Росії в поставках газу — що Україна може протиставити всьому цьому?

Сергій Корсунський: Хороше запитання. Перш за все, на нашому боці — історична правда і чесний формат взаємин на всіх рівнях. Росія та Туреччина, якщо глибоко, фундаментально підійти до цього питання, — це лише ситуаційні партнери. Вони суперники, конкуренти, у тому числі протистоять один одному в військовому плані, так як Туреччина — член НАТО, а Росія вважає НАТО своїм головним противником.

Україна ж для Туреччини — не просто дружня країна. Я щасливий, що саме у мою каденцію наші країни прийняли рішення підписати Декларацію про стратегічне партнерство — це сталося в 2011 році. Не можу розкрити всіх аспектів підготовки цього рішення — можу лише сказати, що воно з'явилося не просто так, а в результаті дуже копіткої роботи, і перш за все, у результаті появи в Туреччині широкого кола друзів України, у тому числі в парламенті та уряді. Це той найдієвіший інструмент, який ми змогли використати, щоб «урівноважити» Росію на політичній палітрі Туреччини.

Я наведу приклад. Під час одного з візитів до Києва Реджеп Таїп Ердоган відвідав Верховну Раду України. Під час зустрічі зі спікером з нашого боку прозвучало, що «група дружби з Туреччиною» в українському парламенті налічує стільки-то депутатів, на що Ердоган зауважив, що в турецькому парламенті група дружби з Україною становить 550 депутатів (тобто повний склад). Звичайно, це був жарт, але, погодьтеся, дуже вдалий!

Кримські татари — як ті, що проживають в Україні, так і живуть у Туреччині — внесли значний вклад у становлення і розвиток стратегічних відносин між нашими країнами. Ми зустрічалися регулярно, і я завжди знав, що ми можемо розраховувати на їх підтримку. Я дуже пишаюся, що президент України підтримав пропозицію посольства і МЗС України про нагородження медаллю «25 років Незалежності України» двох представників кримськотатарського народу — це постійний представник Меджлісу в Туреччині, відомий режисер Зафер Каратай і професор відділення міжнародних відносин Бількентського університету, член правління Генерального центру товариства культури та взаємодопомоги кримських татар Туреччини Хакан Киримли. До нас також зверталися кримські татари, у яких батьки чи дідусі-бабусі народилися в Криму, з проханням допомогти отримати статус, передбачений законом про закордонних українців. Ми ініціювали це питання в Києві. Спочатку були якісь проблеми, але потім там погодилися прийняти заявки, і, наскільки я розумію, незабаром це питання вирішилося.

«Україна для Туреччини — друг і партнер, з яким немає політичних протиріч...»

Мені випала честь протягом усіх восьми років дуже тісно працювати з Мустафою Джемілєвим і Рефатом Чубаровим. Разом із Мустафою-ага ми представляли Україну на церемонії інавгурації президента Ердогана (тоді президент України Петро Порошенко не зміг приїхати через активізацію військових дій на Донбасі). Найважливішою подією став Всесвітній конгрес кримських татар, який відбувся в Анкарі за участю міністра закордонних справ України Павла Клімкіна. Цей захід послужив початком активних міжнародних дій кримськотатарських організацій проти окупації Криму. Свого часу саме наше посольство ініціювало конкретні кроки, які підтримав Київ, з об'єднання зусиль українських та кримськотатарських громад по всьому світу, щоб не дати Росії втопити кримську проблематику в потоках брехні та щоб ні в Європі, ні в США не виникало сумнівів у єдності нашої позиції по Криму. Це було дуже важливо, особливо в європейських столицях і в США — продемонструвати наше категоричне неприйняття і протест проти дій Росії.

Я також хочу підкреслити, що всі ці зусилля були б неможливі без підтримки моїх колег. Ми працювали як одна команда, і зусилля посла були в значній мірі доповнені зусиллями співробітників посольства. Хочу також з усією відповідальністю наголосити: на рівні найвищого політичного керівництва країни — нинішнього керівництва України — питання про Крим і про допомогу кримським татарам завжди залишалися в числі найголовніших пріоритетів. Ми робили все, що було можливе в умовах вкрай обмежених ресурсів — адже вдома вже йшла війна.

Це були дуже складні два з половиною роки, але те, що Туреччина у 2014 році виступила коспонсором резолюції ГА ООН на підтримку територіальної цілісності України, а потім засудила заборону Меджлісу і заявила про невизнання виборів до Держдуми в Криму, є велика заслуга кримськотатарської діаспори у Туреччині, численних зустрічей офіційних осіб України на всіх рівнях з президентом, прем'єр-міністром і міністром закордонних справ Туреччини, чіткого розуміння елітою Турецької Республіки, що які б вигоди не обіцяла Росія, з нею завжди потрібно бути напоготові. Нещодавно Туреччина знову виступила коспонсором резолюції ГА ООН, яка засудила порушення прав людини в Криму і вперше назвала агресора агресором.

Україна для Туреччини — друг і партнер, з яким немає політичних протиріч. Подивіться: незважаючи на зменшення числа туристів з інших країн, у минулому році до Туреччини приїхала рекордна кількість туристів з України — понад мільйон. Ще навесні, у квітні, ми в посольстві провели зустріч із керівниками туристичної галузі та домовилися, що готельєри і турагентства знайдуть можливість знизити ціни, щоб більше наших громадян змогло відвідати Туреччину. У травні президенти двох країн прийняли рішення про встановлення фактично безвізового режиму — максимально можливого терміну перебування українців у Туреччині та турків в Україні — 90 днів. Все це було втілене в життя. Протягом п'яти років велися переговори про відкриття прямих рейсів Київ — Анкара, і вони теж стали реальністю, а ще раніше «Турецькі авіалінії» стали літати до Херсона – максимально близько до Криму. Дружба, взаємна підтримка і чесне партнерство — ось що ми протиставили Росії при вибудовуванні наших відносин з Туреччиною.

«У кримськотатарського народу є велике майбутнє...»

Безумовно, ще дуже багато що належить зробити. Поки Крим не повернеться до України, ніякі зусилля не є зайвими, і ми не маємо права зупинятися. У двосторонньому контексті на черзі — угода про вільну торгівлю і матеріалізація масштабних спільних проектів у галузі військово-технічного співробітництва. На міжнародному рівні попереду — гучні судові процеси проти Росії в міжнародних судах, у тому числі що стосуються різних аспектів порушення норм міжнародного права в зв'язку з анексією Криму. Росія буде відповідати за свої злочини.

...Знаєте, коли разом із кримськотатарською молоддю Анкари ми вночі стежили за конкурсом «Євробачення» і потім святкували перемогу Джамали, я дивився на цих прекрасних юнаків та дівчат — вільних, добре освічених, повних енергії — і думав: у кримськотатарського народу є велике майбутнє. Україна і Туреччина ніколи не залишать цей народ у біді, і коли день свободи прийде — буде кому відбудовувати той «Гюзель Кирим», про який співають кримські татари у своїй знаменитій пісні.

ФОТО: інтернет

QHA