ВІННИЦЯ (QHA) -

До Варшави Віталь переїхав два роки тому. Як він стверджує, в першу чергу через тиск на незалежну журналістику, жити і працювати в Білорусі стало для нього проблематичним. Варшава дала йому новий «старт» — Бабин працює журналістом на телеканалі http://belsat.eu, який віщає на Білорусь із території Польщі. Про роботу, ситуації на батьківщині й адаптації в іншій країні журналіст розповів в інтерв'ю QHA.

Віталь, давно влаштувався в Польщі?

— Приїхав на стажування на телеканал BELSAT у грудні 2014 року. І з лютого 2015 переїхав працювати до Польщі на постійній основі.

Ти громадянин Білорусі?

— Так. Але, теоретично, можна сказати, що я — «громадянин трьох країн»: народився у 1986 році в Росії, у Комсомольську-на-Амурі Хабаровського краю, мій тато — українець, військовий лікар, його батьківщина — Україна, Вінницька область, Томашпільський район (село Паланка). Під кінець 80-х переїхали до Білорусі, до маминих родичів у місто Жлобин: вона — білоруска. Так що коріння у мене — інтернаціональні. (Посміхається — авт.) Закінчив я Білоруський державний університет, факультет журналістики. Мені подобалася моя спеціальність: не втрачав час і приділяв багато уваги практиці — розпочав трудову діяльність у міській газеті «Вечерний Минск», потім близько трьох років писав кримінальні новини в газеті «Комсомольская правда» в Білорусі». Робота в щоденці дала багато досвіду і корисних контактів. Мені доручили будівельну тематику, і завдяки цьому я вивчив столицю «уздовж і поперек». А в 2010 році я включився у політичну діяльність — брав участь в якості журналіста в президентській кампанії та підтримував нашого білоруського прозаїка і поета Володимира Некляєва.

На жаль, для мене і багатьох моїх однодумців це плачевно закінчилося — всього було 10 кандидатів разом із нинішнім президентом Білорусі Олександром Лукашенком, і сім з них опинилися за гратами.

— А ваш кандидат?

— Теж. Увечері 19 грудня 2010 року ми рухалися на центральну площу Мінська, щоб протестувати проти фальсифікацій виборів, але акція не відбулася — правоохоронці «провели зачистку». Я теж постраждав фізично, а деяких моїх колег навіть заарештували.

— Але навіть після участі в цих подіях ти продовжував журналістську діяльність у Білорусі?

— Якийсь час — так, у тому числі, в якості фрілансера. Також співпрацював з правозахисними організаціями Білорусі, працював у місцевій газеті у Жлобіні. Але через пильну увагу місцевих ідеологів до моєї діяльності я відчував себе частково скуто. А останньою «краплею» стало фактично «блокування» спільного з моїм колегою Глібом Лободенком проекту з вивчення білоруської мови — курсів «Мова наново». За день до відкриття нам просто відмовили в приміщенні для проведення курсів. Тому, коли мене покликали на стажування до Варшави на ВELSAT, я з радістю поїхав.

Чому саме в Польщі транслюють білоруські новини?

— BELSAT — унікальний канал. Коли замислювався цей проект, спочатку він планувався як незалежне телебачення, по якому можна побачити і почути те, чого немає на державному ТБ. На білоруському і без цензури — головний принцип BELSAT. Так, ми працюємо в Польщі, фінансуємося урядом Польщі з польського бюджету. Але це — єдина можливість громадянам Білорусі та всім, хто має доступ до супутникового телебачення та Інтернету, дивитися і читати дійсно правдиві новини, які надсилають наші власкори з Білорусі та інших країн. Фактично — це польський канал TVP (Poland), який транслює новини білоруською мовою. Ми — частина польської телевізії. У нас немає реклами, від якої ми отримували б фінансову вигоду. У Варшаві працює журналістський штат і студія, яка готує півторагодинний повноцінний ефір щодня. А основний наш журналістський ресурс — у Білорусі: наші журналісти, в тому числі, і в Мінську, надсилають нам або готовий матеріал, або «чорновий», який ми тут пишемо і монтуємо.

— Проблем у журналістів, які працюють на вас у Білорусі, немає?

— Є складності з отриманням акредитації для роботи на іноземне ЗМІ, а без неї, за законодавством країни, настає адміністративна відповідальність і штраф. Останні наші звернення до МЗС дали результат — чотирьом нашим журналістам дали акредитацію на осінні парламентські вибори 2016 року. Сподіваюся, що ситуація буде поліпшуватися, пресингу не буде, а варшавські журналісти зможуть їздити до Білорусі та працювати там частіше. Я теж періодично приїжджаю — мені подобається робити опитування на вулицях з людьми, записувати експертів та їздити у відрядження. Всі ми хочемо легально працювати.

— Які продукти випускає ваше телебачення?

— У нашому розпорядженні — півторагодинний ефір, над яким працює наш відділ інформації. Щодня ми пишемо і монтуємо цілий набір новин: крім політики, економіки, соціальних матеріалів, у нас також є новини культури і спорту. Крім того, окремим блоком 15-17 хвилин виходять міжнародні новини. Приміром, у 2014 році ми активно висвітлювали події в Україні — обстановку в Криму і на окупованих територіях. Готуємо «гарячі коментарі» — це може бути як в студії, коли проїздом через Варшаву у нас бувають цікаві гості, так і наші експерти з різних куточків світу, з якими ми проводимо прямий зв'язок через скайп або телефон. Плюс погода і огляд преси.

Ви відстежуєте аудиторію вашого телеканалу?

— Статистика переглядів є на YouTube.

— З якими труднощами довелося зіткнутися, працюючи в іміграції?

— Та нема особливих. Робоча мова у нас білоруська. І польська схожа на білоруську: у нас суміжні країни і схожа культура. Технічний персонал телеканалу — поляки, тому мовна практика — щоденна. Варшава — абсолютно європейська столиця і багато мені дала в плані культурного збагачення. Люблю культурні заходи, і в цьому відношенні Варшава «на висоті». Мені дуже подобається старовинна музика, періодично я ходжу до Варшавської камеральної опери. Поруч із нашої ТВ знаходиться філармонія — я теж там частий гість. Літо так взагалі благодатна пора для молоді — багато фестивалів і є де «потусити». Тут все працює, як швейцарський годинник, навіть нічний транспорт. Спочатку, звичайно, було важкувато з житлом: на якийсь час дали службове, а потім довелося знімати. Зараз живу в «кавалєрці» — маленька така квартира-кімната-студія, поєднана з кухнею. Поки не отримав «карту побита» і тому є проблеми з постійною необхідністю перетинати кордон і отриманням дозволу на роботу. Живу тут за візою і треба звертатися заздалегідь до воєводи, щоб з документами не було проблем. А в цілому — місто, як і країна — доброзичлива й атмосферна.

ФОТО: QHA, Facebook

QHA