КИЇВ (QHA) -

Ось уже четвертий місяць Артур Киреєв проходить реабілітацію у приватній клініці під Києвом. 26-річний лейтенант АТО під час виконання бойового завдання поблизу Донецького аеропорту потрапив під обстріл бойовиків, де і отримав осколкові поранення в руку, ногу і хребет. Травми до пояса паралізували бійця. Відновити вдалося поки лише руку.

— Осколки потрапили в плече, ноги, в руку і зачепили хребет — спинний мозок. Через те, що зачепили хребет, я не відчуваю зараз тіло нижче пупка. Сумно, звісно, в колясці бути. До цього у мене рука не рухалася, майже відсотків на 10 працювала. Зараз завдяки Нодусу і львівському госпіталю працює на відсотків 50-60 — пальці хоч згинаються.

Травмовану руку бійцю зараз розробляють на новітньому апараті вартістю 2 мільйони гривень. Зібрати кошти на унікальний біотехнічний комплекс вдалося завдяки волонтерам платформи People's Project, які допомагають закуповувати новітню медичну техніку клінікам та госпіталям.

— Є люди-волонтери, спасибі їм велике. Їм справді треба кланятися в ноги. Ось я потрапив у госпіталь, у мене практично нічого не було. Ні речей, нічого. Все волонтери допомогли, — каже Артур.

Програма реабілітації Артура розрахована на півроку. Боєць самовіддано і дисципліновано внаслідок своєї професії підійшов до реабілітації. Єдиними невеличкими перешкодами в лікуванні стають його спогади про війну:

— Уявляєте, в 26 років командир роти, а у нього в підпорядкуванні дідусі по 50. по 60 років, і приїздять, і говорять не: «Гей, ти!», а: «Здрастуйте, Артуре Юрійовичу! Ми приїхали до Вас». Ось це найкраще. Не забувають. Так вони ніколи не забудуть... Там гинуть люди, як військові, так і мирні. Треба припиняти все це, треба жити у мирі, багато хто від цього страждають. Не ми це почали, але нам треба закінчувати, знаєте, як кажуть.

— Ми не боги, ми нічого не можемо зробити. Ми стараємося, докладаємо усіх зусиль, а у нього є вже перші зрушення. Він уже самостійно робить кілька кроків у імітаторі ходьби і це дуже хороші на даний момент результати за три місяці, — каже Сергій, старший інструктор лікувальної фізкультури.

Навіть перебуваючи в такому становищі, скромний і оптимістичний Артур думає про інших бійців, яким також потрібна допомога. Адже для проходження реабілітації на даному апараті в черзі перебуває вже більше двохсот людей.

— Розумієте, волонтери — не вічні. Уже другий рік вони допомагають усім, чим можуть. Є нові хлопці, яким допомога потрібніша, ніж мені. Я вже хоч трохи зміцнів. У мене план один — я намагатимуся встати на ноги, у візку не надто добре почуваєшся. Ось це найголовніший план, а решта... Тут не дають сумувати.

Волонтери впевнені, що, незважаючи на придбання цінних медичних апаратів і вражаючі успіхи у лікуванні поранених вважати, що всі проблеми вирішені, поки зарано. Адже специфічного лікування очікують й інші Герої з різними складними травмами.

Медіне Аєдінова

ФОТО: QHA

QHA