КИЇВ (QHA) -

У кожної нації існують свої непрості та особливі стежки, які здатні вивести її з темряви й відкрити світу. Ці стежки пронизані музикою, традиціями, національним колоритом, орнаментами, любов’ю до власної неповторної культури.

Саме образ стежки став основою для створення проекту агенції АртПоле — :::стежка:::. Цей проект виник влітку минулого року як продовження зв’язку кримчан з рідним Кримом, який вони були змушені залишити через окупацію. Відтоді в різних містах України художниками були створені арт-об’єкти.

Відомий кераміст Рустем Скибін є частиною проекту АртПоле. Як каже художник, головне його завдання полягає в ознайомленні українців з кримськотатарським орнаментом, символами, історією.

— Для мене дуже важливо в цьому проекті, що вулиці наших українських міст наповнюються цими орнаментами. Особливо це важливо для тих кримських татар,котрі вимушено залишають свою Батьківщину. Ці орнаменти передають згадки про гори, море, землю. А сам проект покликаний краще пізнати один одного, наші культури, історію, — каже митець.

Арт-проект :::стежка::: реалізований вже в Києві, де орнаментом, який створив польський стріт-артист Артур Вабік, прикрашений перехід в Голосіївському районі столиці; Бердянську Запорізької області, де працював київський художник Андрій Гуленко; Вінниці, де творили Юлія Гишул, Олександр Нікітюк, Олександр Марченко, Ольга Михайлюк та Рустем Скибін. Але митці не зупиняються — попереду створення стріт-арт шедеврів в Чернівцях та Одесі.

Саме результат проробленої роботи художники Ольга Михайлюк та Рустем Скибін представили 30 січня у Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара».

Окрім представлених фотографій з витворами мистецтва на вулицях українських міст, відбувся показ фільму «Кримські стежки», знятий французьким режисером Вінсентом Муном. В кінострічці переплелися пісні та мелодії кримських татар, греків, болгар, вірменів, кримчаків, народні танці, традиції, страшна історія депортації, краса вузеньких кримських вуличок і неймовірний простір, який виражає свободу кримськотатарської нації.

Для кожного з глядачів цей вечір залишив власні відчуття і враження. Для кримських татар — сум за Батьківщиною, а для українців — розуміння єдності наших культур.

Дизайнер, кримська татарка Альяна Люманова в Києві — близько року. До цього п’ять років жила в Донецьку, а коли почалася війна, вирішила повернутися в рідний Крим. Проте і звідти довелося переїжджати, адже жити в окупації вона не змогла.

— Намагаюся відвідувати такі заходи, адже сьогодні для мене вони та єдина ниточка, яка пов’язує мене з Кримом, — каже Альяна.

Ближче познайомитися з кримськотатарською культурою прийшло багато молоді, переважно студенти.

— Захотілося більше дізнатися про кримськотатарську культуру. Дуже сподобалася презентація фото, на яких зображені малюнки в стилі стріт-арт. Там надзвичайна кольорова гама, різні цікаві візерунки, — ділиться враженнями після заходу студентка 4 курсу КНУКіМ Анжеліка.

Віру Євтушенко дуже вразила надзвичайна музика кримських татар, незвично красиві голоси, особливо жіночі тембри.

— На такий захід прийшла вперше. Для мене це дуже важливо, адже це ж наш Крим, за яким така ностальгія. Я навіть вірш присвятила рідному Криму, — розповідає вона і декламує віршовані рядки, в яких пригадує цвітіння магнолій та тихі вечори біля блакитного моря.

А бандуристку Тамару Кармазіну зачепила за душу наближеність культур кримських татар та українців.

— Доля кримських татар схожа з долею українців — так само гнані, так само нищиться культура. Культура ж цього народу дуже глибока, як і коріння. Без сліз слухати їх проникливий спів не можна, адже відчувається така близька нам душа, адже кримські татари і українці — це частинки одного серця, — вважає жінка.

Вечір завершився концертною програмою одного з героїв фільму — видачного кримськотатарського музиканта Джеміля Карікова, а також танцювального колективу грецького товариства «Енотіта».

 

QHA