КИЇВ (QHA) -

За даними Міністерства освіти і науки України, за два роки в Україні з окупованого Росією Криму переїхало близько 15 тисяч студентів. Найбільш популярним університетом для переселенців став Київський національний університет імені Тараса Шевченка, який прийняв 2-2,5 тисяч кримчан.

Ректор ТНУ Володимир Казарін в телефонній бесіді з кореспондентом QHA прокоментував перспективи розвитку кримської освіти в окупації, а також розповів про проблеми студентів з Криму на материковій Україні.

- Володимире Павловичу, зараз є кримчани, які вже готові перевестися в київський ТНУ?

- Звичайно. У нас зараз тільки на офіційній поштовій скриньці, яка спеціально для цього створена, більше тисячі заяв. А є ще й інші ресурси, через які до нас звертаються, - це через Міністерство освіти і науки України. Знаючи, що наш патрон - КНУ, деякі пишуть туди, а звідти нам пересилають їх звернення. Зараз йде досить інтенсивний процес, тому що останні поправки до закону, який був прийнятий парламентом 17 березня, істотно полегшили студентам переклад. Зокрема, якщо у них на руках диплом бакалавра російського зразка, раніше це було певною перешкодою, а тепер Україна приймає ці документи і змінює їх на українські.

- Які ще проблеми виникають з переводом?

- Інші кримські університети, які позбавлені ліцензії, теж звертаються до нас. Наприклад, аграрії або медики. Міністерство йде їм назустріч: якщо документи про освіту нами підтверджуються, їх студенти теж можуть перевестись. Тобто проблеми існують, проте за останній рік, напевно, 65% цих проблем знято.

- Чи є студенти з Кримського інженерно-педагогічного університету?

- Багато, в основному кримські татари. Вони відчувають себе не дуже затишно. Це зрозуміло.

- Які найчастіші причини переведення студентів з Криму до вузів материкової України?

- Головних причин дві. Перша - це те, що диплом, що видається окупаційною владою в Криму, ніким не визнається, крім самої Росії. З цим дипломом не можна ні в Європі ніде влаштуватися, ні в Азії. Пам'ятаю, півтора роки тому один студент-азербайджанець у нас вчився, потім поїхав в Баку працювати з кримським дипломом. Що йому сказали? Йому сказали, що немає такого університету - КФУ! Після він уже в Києві здійснив заміну документів. Тобто перше - це невизнання диплома в усьому цивілізованому світі, ну, може, в якомусь Нікарагуа або Венесуелі, у яких особливі відносини з Росією, і визнають, але ніде більше. І друга причина: бути в Криму, в об'єднаному кримському вузі - це значить бути позбавленим міжнародних контактів, зв'язків зі світом. Університет не може бути закритою консервною банкою, він помирає в цьому випадку. Університет може існувати тільки як відкрита структура, коли обмінюються ідеями, досвідом, мізками. Навчання в Криму сьогодні - це як навчання в глибоко провінційній глушині.

- Яка доля викладачів з Криму?

- У нас велика кількість викладачів з Криму. У них та ж проблема: не можна елементарно поїхати на міжнародну конференцію. Мої колеги, які залишилися там, позбавлені можливості міжнародного спілкування. Але наука вмирає без спілкування, вона не може розвиватися в ізоляції. Тому найбільш діяльні, активні та амбіційні зараз вже працюють в Україні. Ми разом відтворюємо Таврійський університет, але так як ми зараз не є регіональним вузом, нам пропонують свої послуги кращі викладачі зі Львова, Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя. Як говорив Костянтин Сергійович Станіславський, «МХАТ не збирає артистів, він їх колекціонує». Так і ми!

Медине Аедінова

ФОТО: інтернет

QHA