СТРАСБУРГ (QHA) -

У ньому взяли участь Постійний представник України в Раді Європи Микола Точицький, член української делегації в РЄ, депутат Володимир Ар'єв, депутат ВР України Георгій Логвинський, представники Меджлісу кримськотатарського народу Гаяна Юксель, Різа Шевкієв, правозахисники, члени Української Гельсінської групи Борис Захаров, Дарина Свірідова, московський правозахисник Сергій Юров, адвокат Сергій Заєць та ін.

У ці дні відзначають двадцять років з початку членства України в Раді Європи, заснованому в 1949 році. Україна є членом ради з 1995 року. З одного боку це радісна подія, оскільки саме два десятки років існує інституція, головні завдання якої - захист прав людини і основних цінностей демократії.

З іншого боку саме цей історичний період є дуже складним і важким для України. На країну напав агресор, порушивши територіальну цілісність, захопив частину території і розв'язав війну на сході країни.

Якщо розглядати ситуацію в Криму, то найбільш уразливими в даній ситуації є ті, що проживають на своїй історичній батьківщині у Криму кримські татари, які були не згодні з незаконною окупацією півострова.

Коли-небудь цей феномен неприйняття держави окупанта цілим народом буде вивчений і описаний істориками, психологами, соціологами. Звичайно ж, основа такого неприйняття криється в історичній пам'яті народу, який протягом майже трьох століть страждав від дій спочатку Російської імперії, потім Радянського Союзу, а нині – Російської Федерації.

Зараз Російська Федерація використовує цілий комплекс заходів спрямований на залякування тих, хто не згоден з новим режимом, тому робиться усе, щоб усунути критику, інакомислення і примусити до співпраці незгодних з новим режимом.

Головною метою цього переслідування і тиску на кримських татар є переломити громадську думки і знищити будь-яке інакомислення.

З одного боку окупанти прагнуть знищити, розбити, усунути еліту народу, насамперед, політичну еліту народу, з іншого - створити нестерпні умови для життя , діяльності тих, кого, на їх думку, потрібно видворити з Криму. Решта має стати слухняною, покірною масою, які будуть радісно вітати дії нової влади, без будь-якого інакомислення, вільного волевиявлення і спроб відстояти свої права.

У цій роботі використовується широкий комплекс заходів, методів і форм роботи, в яких окупаційна влада не гребує нічим, ніякими відомостями, можливостями, важелями для тиску.

У роботі з об'єктом уваги задіяне усі - починаючи від соціального статусу, роботи, суспільного становища і зв'язків, і закінчуючи сім'єю, рідними, близькими. Серед методів найпростіші і легкі - це профілактичні бесіди, виклик на допити і опитування, залякування, тиск на бізнес, шантаж, далі йдуть вже більш складні - відкриття кримінального провадження, недопуск до місця перебування і проживання, заборони на в'їзд, взяття під варту.

Однак брудні справи, які веде окупаційна влада по відношенню до членів Меджлісу і делегатів Курултаю, тиск, низькі торги, шантаж не дали, наприклад, ніяких результатів щодо переобрання голови Меджлісу кримськотатарського народу. А всі спроби нової влади зробити маріонеткові кримськотатарські організації, такі як Крим, Крим бирлиги та інші, альтернативою Меджлісу, завершилися провалом.

Найбільш гучні справи зараз у всіх на слуху, про ситуацію в Криму регулярно надають відомості різні моніторингові групи і місії, представники яких, на жаль, не можуть в'їхати в Крим , але здійснюють цю роботу дистанційно. Це справа 3 травня, справа 26 лютого, справа Хізбут-тахрір, і інші кримінальні справи.

Але найбільш кричущими на цьому тлі є методи залякування, пов'язані зі зникненням і смертю кримськотатарських молодих хлопців і чоловіків. Викрадені, вбиті - за їх смерті ніхто не несе відповідальності, на родичів чиниться тиск і їх залякують, щоб вони не писали заяву в правоохоронні органи, а слідчі органи в Криму намагаються приписати трагічно загиблим побутовий характер. Справи не розслідуються, немає ніяких результатів. Всього з моменту початку окупації пропало близько 20 чоловіків.

І все це тільки вершина айсберга правового свавілля, і світова громадськість знає лише про найбільш гучні справи, відомих людей через повідомлення і дані правозахисних організацій, про справи, які у всіх на слуху і знаходяться в полі зору мас-медіа.

Сотні і сотні прикладів залишилися поза увагою моніторингових місій і правозахисних організацій - це погрози, звинувачення, проведення обшуків, тиск на людей.

Останнім наміром російської влади та її ставлеників стало прагнення оголосити Меджліс кримськотатарського народу терористичною організацією. Прийнявши таке рішення і вводячи в число заборонених, представницький орган кримськотатарського народу, обраний людьми в Криму, в котре продемонструють усьому світові свій правовий бєспрєдєл.

Європейське співтовариство не повинно забувати про незаконну окупацію Криму та становище кримських татар.

Від країни-агресора мають вимагати звільнення всіх політичних в'язнів, допуск моніторингових місій на територію півострова, активний розгляд скарг кримчан в європейські судові інстанції, сприяння у наданні політичної та правової допомоги населенню Криму.

QHA