КИЇВ (QHA) -

Дипломат відповів на запитання про допомогу Туреччини, про будівництво знакової Соборної мечеті у Сімферополі і поліетнічного культурного центру при КІПУ, фінансування яких Туреччина взяла на себе, про можливу заборону Меджлісу кримськотатарського народу і турецький бізнес на півострові. Особливу увагу було приділено блокаді і питанню неприєднання Туреччини до санкцій.

— Я хотіла б перейти до теми Криму. У березні 2014 Крим був окупований Росією. Багато країн світу, 100 з 180, голосуючи в ООН, не визнали окупацію. Серед них і Туреччина. Але після цього Туреччина не приєдналася до економічних санкцій, застосованих Європейським Союзом та Америкою, по відношенню до Криму. Чому?

— В Питанні санкцій у нас є спільна позиція, незалежна від ситуації в Україні. Ми воліємо приєднуватися до санкцій організації Об'єднаних Націй. Якщо подивитися на Туреччину, то наша країна розташована в такому регіоні, що час від часу до наших сусідів застосовувалися санкції. Якщо ми автоматично будемо приєднуватися до всіх рішень про санкції, прийнятих поза Туреччиною, то нам доведеться постійно відкладати торгівлю, співпрацю або, принаймні, відносини з оточуючими нас країнами.

Тому наша позиція наступна: якщо ООН накладає обов'язкові санкції, ми приєднуємося, але коли на етапі прийняття рішення з нами не радяться, рішення щодо участі в санкціях потрібно оцінювати.

— Тобто, якщо Організація Об'єднаних Націй прийме рішення, пов'язане з Кримом, то Туреччина приєднається?

 Звичайно, санкції ООН обов'язкові. Таке вже бувало. Наші відносини з Росією важливі, і ця країна важлива для всіх — для Туреччини, для Європи, навіть для України, так буде і в майбутньому. Однак якщо подивитися на наші відносини, на наш експорт в торгівлі з Росією, то мова не йде про велику  стратегічну продукцію. І нашу торгівлю потрібно тлумачити не стільки великими цифрами, скільки покупкою газу. Не потрібно про це забувати. Але якщо подивитися на торговельні відносини держав Європи, які продовжують застосовувати санкції, то вони теж, в принципі, тривають.

Враховуючи те, що Туреччина не була запрошена до прийняття рішення під час кризи, очікувати її автоматичної участі у вжитих заходах, на мій погляд, неправильно.

У той же час Європейський Союз володіє низкою механізмів для компенсації своїм виробникам і громадянам, які відчули вплив санкцій, а ми — ні. Тобто ми мислимо різними категоріями. Наша позиція ясна. Думаємо, що її сприймуть з розумінням. Для вирішення цього конфлікту ми, як і в кожному питанні, відкрито говоримо про наші труднощі російській стороні. У турецькому мові є один вираз, він ніби узагальнює ситуацію: «Друг каже гірку правду», це ми і робимо.

 Деякі розцінюють питання неприєднання до санкцій як певний сигнал Туреччини для ЄС. Ви не берете нас в ЄС, і ми будемо діяти так, як захочемо?

— Так, можливо є ті, хто так думає. Але це була б дитяча зовнішня політика. Рішення Туреччини з певного питання це не позиція «а давайте-но відправимо комусь якесь послання». У наших відносинах з Євросоюзом є певний фундамент: ми хочемо надати нашим громадянам більш високі політичні, економічні і соціальні стандарти. Наше бажання — необхідність демократії, шлях до неї — інтеграція з Європою. Ми прийняли рішення стати членом Євросоюзу вже давно, прийняли рішення усім народом. Це наша стратегічна  перевага. І для цього є певний шлях. Ми рухаємося в цьому напрямку.

Тобто з одного боку перебуваючи в цьому процесі, ми намагаємося побачити і виправити недоліки, але в останні роки, в останні десятиліття бачимо, що певні труднощі виникають через Європу.

Ми знаємо, що у Європи є недоліки, критикуємо їх, але, незважаючи на це, бажаємо членства в Євросоюзі. Ми отже важлива у багатьох питаннях сила для Європи. Для членства в Євросоюзі, як я вже сказав, є шляхи. Зрозуміло, це теж потрібно нагадати. Євросоюз — важливий проект інтеграції, який отримав незрівнянний, небачений у світі успіх, принаймні до сьогоднішнього дня. Ми бачимо привабливість цього. Тому у нас є інтерес.

Коли є труднощі, подвійні стандарти по відношенню до Туреччини, якесь свавілля, засноване на внутрішній політиці різноманітних європейських країн, упередження, і коли це все використовується проти нас — наш народ реагує.

Тому у народу Туреччини іноді бувають сумніви в питанні членства в Євросоюзі. Це цілком нормально, насправді, чим ближче членство, тим більше зростають ці сумніви. Це можна побачити, якщо подивитися на наступне — зміна голосів людей країн, що стали членом Євросоюзу. Ми не проти проекту Євросоюз, але проти суджень, несправедливості по відношенню до нас. Це обов'язково потрібно враховувати.

Якщо повернутися до України, то коли вона прийме демократичне, законне рішення, його потрібно поважати. Тому ми розуміємо старання України для зближення, інтеграції з Євросоюзом і, звичайно, підтримуємо їх. Як я сказав, у Туреччині в цьому питанні є великий досвід. Коли у нас є недоліки, ми бачимо і приймаємо їх. Та й до сьогодні Євросоюз нам дуже знадобився. Ми не заперечуємо щодо його підтримки в ряді наших зусиль. Якщо Євросоюз хоче стати більш впливовим актором на світовій арені, хоче стати ще чимось, крім маленького заможного регіону світу, який поширює загальні цінності і веде діалог з різними культурами, хоче діяти більш перспективно, то членство Туреччини для нього дуже вигідне. Це було видно в минулому, багато розуміють це і сьогодні, але якщо іноді з'являються періодичні труднощі через внутрішню політику, — це проблема Європи.

 Близько місяця тому Меджліс кримськотатарського народу і активісти почали громадянську блокаду Криму. Що Ви думаєте про блокаду?

— В основі цієї події, наскільки я зрозумів, лежить розчарування кримських татар. Умови на півострові не поліпшуються, очікування від України не виправдалися, не відбулося бажаного швидкого повороту подій. На мій погляд, це реакція громадянського суспільства.

Проте визначити результати та їх вплив важко. Я сподіваюся, воно не призведе наших друзів на півострові до більш складного, нестерпного становища.

В основі кримськотатарської політичної традиції ведення боротьби - мирні методи. Важливо не відступати від них. Цей стиль життя, стиль боротьби, представлений вашим шановним лідером Мустафою Джемілєвим, і це на мій погляд, — найбільша перевага, а не слабкість.

Насправді, я не знаю подробиць блокади: наскільки впливовою вона буде, яку викличе реакцію, чи поставить деяких наших друзів на півострові в більш складне становище. Особисто мені важко передбачити і оцінити цю реакцію.

На жаль, через останні події тримати руку на пульсі  Криму стало ще складніше. Я думаю що преса, особливо місцева преса, перестала бути надійним джерелом інформації. Є така проблема, і оцінювати складно. Ви знаєте, що наша присутність там (у Криму — прим. ред.) стала під питанням. На жаль, рішення відкрити Генеральне Консульство в Сімферополі, в свій час, не було прийнято, і після незаконної анексії наша присутність там стала ще більш обмеженою. Ви знаєте, що Турецькі Авіалінії туди не літають ...

— Раніше саме Україна не дала дозвіл на відкриття Генерального Консульства Турецької Республіки в Сімферополі?

— Ну так ... Тобто коли Крим був під керівництвом України (і фактично, і юридично він продовжує залишатися України), ми робили запити, на них не відповіли. Не хочу зараз вдаватися в усі подробиці. Але ми довгий час, роками хотіли відкриття Консульства - його не відкрили. Була потреба. Зараз ми трохи віддалилися. Ми не хочемо цього, хочемо продовження контактів. Хочемо близьких відносин з нашими друзями, кримчанами в цілому, і особливо з кримськими татарами.

Це не означатиме, що ми визнаємо фактичне становище Криму. Але у нас є друзі, ряд потреб цих людей потрібно продовжувати задовольняти. Сподіваємося, що наші друзі не будуть змушені жити в ще важчих умовах. Це важливо, тому що за свою історію народ (кримськотатарський  — прим. ред.) пережив багато болю, несправедливості. І, можливо, коли настав період  відшкодування втрат, якраз в цей час відбувся останній конфлікт в Криму (окупація  — прим. ред.), що несправедливо. Тільки ми намагалися виправити одну несправедливість, як прийшла інша. Ми повинні допомогти, повинні бути уважними.

— Одна з цілей блокади — показати не тільки кримським татарам, а й усім людям, які проживають в Криму, залежність півострова від України. І зовсім недавно, коли вже йшла блокада, офіційні російські інстанції повідомили, кораблі Туреччини,  які перевозять продукти харчування відновили і навіть посилили свої поїздки до Криму. Туреччина з одного боку не визнає захоплення Криму, а з іншого — торгує з ним?

— Наша торгівля, пов'язана з Кримом, більшою мірою перемістилася в інші порти, в порти України. Це питання потрібно розглядати з правильної точки зору. Раніше в Крим прибувало багато кораблів, тонни різних матеріалів, після прибуття до Криму — вони потрапляли на ринки України, і можливо звідти торговими шляхами поставлялися в Росію. Зараз ситуація змінилася.

Ми зробили попередження для підприємств, що працюють у сфері мореплавства. Ми не заохочуємо подібну торгівлю. Туреччина, країна з населенням 75 мільйонів, не будує національну політику на продажі декількох товарів. У нас є більш серйозні принципи, більш важливі стратегічні питання.

Я бачу це так: мова йде про використання окремими приватними особами з такої країни, як Туреччина, ряду незаконних, контрабандних каналів для торгівлі з тими чи іншими особами. Ми виступаємо проти цього і не надаємо підтримку. Ми розуміємо, що ці кораблі — не турецькі. Є бажаючі використовувати сіру зону. Якщо кораблі належать не Туреччині, то можуть належати іншій країні.

Потрібно знати загальну політику Туреччини, але не можна ототожнювати дії окремих фірм, які мають свої торгівельні інтереси з офіційною політикою Туреччини. Важливо, щоб преса, наші друзі розуміли це.

Але не потрібно забувати, що кримські татари не повинні проходити через нові випробування. Давайте займатися торгівлею, будемо заробляти. Тобто, якщо враховувати економічні обороти Туреччини, Крим не така вже й велика можливість для нас заробити. Незважаючи на всю нашу любов і повагу, Крим — маленька територія. В торгівлі та заробітку у Туреччини можуть бути важливіші пріоритети. Я хочу сказати, що Туреччина не літає так низько: щось продати в Криму і щось заробити.

— Для Туреччини цього може бути і мало, але для Криму це дуже важливе, навіть стратегічне питання...

— Я сказав так, ось чому...  У твердженнях, щодо торгівлі Туреччини, її показують як країну, яка просто хоче скористатися моментом. По-перше, це неправильно.

По-друге, Ви ж не звертаєте уваги на всі новини місцевої преси, пов'язані з кримськими татарами і їхніми лідерами. Але коли мова йде про Туреччину, то це теж потрібно перевіряти. Тобто, не можна знати напевно, що правда, а що брехня, отже, коли виходить новина, відразу приймати її за правду і створювати проблему - помилково. Я знаю, що в цьому питанні у Вас є особливий досвід. Що пишуть, з якими цілями... На новини потрібно дивитися трохи більш здаво. Потрібно бачити загальну картину. Підтримка Туреччини в питанні кримських татар очевидна, я відзначив це.

— Чи можна заборонити торгівлю з окупованою територією в Туреччині на законодавчому рівні?

— Ми й так зробили попередження. У мене є сумніви до новин преси. Тому що в момент моєї першої консультації з нашими держорганами, коли я перший раз отримав інформацію про торгівлю, у мене не було даних, що підтверджують її.

Але морехідному сектору Туреччини було зроблено попередження і сказано, всі ризики в торгівлі з окупованим Кримом знаходяться на їх відповідальності. Щорічно в Туреччину приїжджає 4 мільйона туристів з Росії, є певні взаємини. Щорічно приїжджає 700 тисяч українців, теж є відносини.

Якщо дивитися в цілому, то може бути кілька людей, що намагаються знехтувати правилами, що намагаються знайти шляхи, обійти закон, і деякі навіть можуть досягти успіху в цьому. Але це винятки. І говорити в цьому контексті про всю Туреччину, турецький народ неправильно, потрібно бачити правду. Це те, що я хотів сказати.

— З початку кризи Україна-Росія і до сьогоднішнього дня позиція Туреччини не змінилася. Крім інформації про блокаду і виступів російських чиновників, надходять і інші новини. Наприклад, про приїзд з Туреччини до Криму турецьких делегацій бізнесменів. Робляться великі заяви, одна з делегацій планувала інвестувати в Крим 12 мільярдів доларів. У Криму їх приймають на найвищому рівні. Що Ви думаєте про цих бізнесменів? Чи потрібно серйозно ставитися до таких заяв?

— Я можу зрозуміти, чому влада Криму «носить на руках» бізнесменів, які приїхали до Криму з будь-якої країни, і роблять подібні серйозні заяви в пресі. Але, як і в моїй попередній відповіді, насамперед, потрібно розрізняти правдиву і неправдиву інформацію, щоб не робити «пропаганду». Ви говорили про інвестиції в розмірі 12 мільярдів доларів.

— Так, кілька місяців тому Рада міністрів Криму зробила подібну заяву.

— Офіційна політика Туреччини чітка. Якщо мова йде про 12 мільярдів доларів (інвестицій до Криму — прим. ред.), то йдеться точно про якусь іншу країні. Напевно, про уявну країну.

Про щось подібне не може бути й мови. Для нас Крим — територія, яка  зазнала беззаконня. Ми ж не визнаємо беззаконня. Так ми голосували в Організації Об'єднаних Націй, так ми діємо як союзник НАТО, так ми бачимо ситуацію як член установ Європи, разом з переважною більшістю міжнародного співтовариства. І діяти врозріз цього значить діяти проти нашої власної політики. Отже, це нелогічно.

Як я сказав, якщо кілька людей з якоїсь делегації від якогось там райцентру або міста приїжджає раз на рік до Криму, то це проти нашої волі.

Туреччина — не поліцейська держава. Не країна, яка насильно говорить своїм громадянам «зроби те, зроби це» і всі забороняє. Між країнами є безвізовий режим, можуть бути контакти. У той же час, всі ці новини про інвестиції сильно перебільшені. Потрібно бачити це в правильній перспективі.

Я розумію ваше запитання: Туреччина заявляє про таку підтримку в питанні кримських татар, але в той же час може робить щось, щоб визнати незаконні процеси, методи роботи, які призвели до проблем у Криму? Ні. І ще раз ні.

Кримськотатарський народ повинен знати це. Я сподіваюся, що ми донесемо це до кримських татар. Важлива частина мого робочого часу проходить у зустрічах з нашими кримськотатарськими друзями, лідерами, головою Меджлісу паном Чубаровим, паном Джемілєвим. Раніше наше Генеральне Консульство в Одесі займалося питанням Криму, тепер питанню Криму більшу частину свого робочого часу віддаю я. Одне з важливих досьє на моєму робочому столі присвячено Криму. Ми не байдужі. І продовжимо бути такими.

Не треба мати найменшого сумніву з цього приводу. Чесно кажучи, будь-які протилежні новини я розцінюю як новини з поганими намірами, і не потрібно попадатися в цю пастку. У наших друзів є достатня кількість причин для того, щоб продовжувати довіряти Туреччини. Ось тільки, на жаль, в наших зв'язках є розрив. Тому ЗМІ, зрозуміло, відводиться важлива роль у встановленні контакту.

 

— Туреччина завжди надавала велику допомогу кримським татарам. Допомога надходила і від держорганів і від ТІКА, від неурядових організацій, релігійних громад, від людей, що керуються особистою ініціативою. Чи буде допомога продовжуватися і зараз, коли Крим в окупації?

— Звичайно, повинна продовжуватися. Через ситуацію на півострові у нас з'явилися проблеми зі здійсненням низки проектів з надання допомоги, які ми почали раніше. Ви знаєте про наші проекти - мечеті (Соборна мечеть у Сімферополі / Акмесджит -. Прим.ред), проекти гуртожитку (Політехнічний культурний центр при КІПУ в Сімферополі / Акмесджит — прим. ред.)... У їх реалізації, хочеш не хочеш, виникли проблеми через процеси у Криму. Але ми хочемо їх завершити. У нас є обіцянка нашим друзям — кримським татарам, і ми готові зробити все необхідне. Але роблячи це, потрібно залишатися безкомпромісними по відношенню до нашої зовнішній політиці.

— Я правильно зрозуміла, ця допомога повинна надходити в Крим через Україну?

— Якщо ця допомога або товари без проблем надійдуть до Криму через Україну — звичайно. Але коли ми дивимося на реалії життя, у питанні моральної підтримки, питанні задоволення релігійних потреб, духовних потреб, потрібно діяти, виходячи з практичних міркувань. Якщо ми не можемо обійти якісь юридичні питання там, в Криму, то потрібно шукати нові формули.

Кримськотатарському народу, кримськотатарським лідерам потрібна допомога. Вона була і раніше. Потрібно діяти більш ефективно. Наші кримськотатарські друзі повинні більш ефективно використовувати цю допомогу. Інтерес світу до питання Криму, до кримських татар підвищився. Це плюс. Потрібно його правильно використати. Україна теж хоче, щоб ми продовжували підтримувати кримських татар. І ми продовжимо допомагати.

Але, як я сказав, на практиці продовження ряду проектів на півострові ускладнилося. Наприклад, там є офіс ТІКА, він не міг і не може діяти активно. Раніше просувалися проекти і ТІКА, і Діанет - Міністерства у справах релігії, інших наших установ. Деякі з них, чесно кажучи, не йшли швидко. Нам це не подобалося вже давно. У мене, наприклад, був ряд сумнівів ... Можливо, їх реалізації завадило те, що Генеральне Консульство не було відкрите. Але ми хочемо продовжити проекти, тобто не приймаємо ситуацію як щось вже безнадійно закінчене, неможливе для реалізації. Ми хочемо задовольняти людські, духовні, релігійні потреби людей, не перебуваючи в суперечності з політикою, і повинні шукати формули для цього.

— Туреччина продовжить проект Джума-Джамі у Криму? Мечеть буде побудована? Кілька місяців тому Муфтіят Криму заявив, що споруда почалася за підтримки Діанету — Міністерства у справах релігії. Туреччина взяла на себе повну реалізацію цього проекту, але через окупацію призупинила. Ви можете це прокоментувати?

— Ми хочемо її побудувати, завершити. Це важливий проект. Над ним довго думали, ламали голову, готували проекти, якщо якийсь пункт не був продуманим в проекті — виносили його на порядок денний і вдосконалювали. Після стількох зусиль дійшли до певної ясності — і зупинилися. Це не те, чого ми хотіли. У наших друзів є очікування, ми хочемо продовжити проект. Але це нелегко, через ситуацію на півострові.

Але ми оголосили всім про бажання продовжити. Ми постараємося знайти шлях, не створюючи проблеми, орієнтуючись на результат і не йдучи врозріз з офіційною політикою Туреччини. Наші установи повинні діяти дипломатично. Ми хочемо виправдати очікування наших друзів, не потрапляючи в несправедливу ситуацію, не відступаючи від наших принципів. У цьому ми чекаємо підтримки від усіх сторін.

— І як можливо зараз реалізувати це будівництво Туреччині?

— Ми хочемо втілити в життя цей проект мечеті, проект, які ми обіцяли довести до кінця, в тому вигляді, який підійде і Меджлісу кримськотатарського народу, і їх лідерам, народу, нашим друзям, і, звичайно ж, місцевому уряду, не варто забувати про це.

Можна знайти шлях для цього, важливий намір. І це не потрібно робити питанням експлуатації, тому що, як я сказав, це людська тема, тема совісті. Якщо пригадаєте, кілька місяців раніше в Крим приїхала неофіційна делегація. Вона була дуже професійна і до цього приїзду потрібна була серйозна підготовка. Вони відзвітували про ситуацію на півострові. Отже, при бажанні можна знайти формули для розуміння.

— А ситуація з будівництвом поліетнічного центру при Кримському інженерно-педагогічному університеті така ж як і з Соборною мечеттю? Якщо буде знайдена, як Ви кажете, формула, то будівництво зможуть втілити в життя?

— Звичайно. Тому що цього вимагає логіка. Є проекти, які ми маємо запустити. Люди, які будуть користуватися цим проектом — наші друзі. Ми хочемо втілити ці проекти в життя.

Але якщо для реалізації цих проектів нам треба буде піти на неприйнятні для нас умови, якщо на нас буде чинитися тиск, наприклад, будемо змушені визнати невизнану нами анексію, то для нас це буде великою перешкодою.

Потрібні практичні рішення. Я не думаю, що на даний момент ясно, як реалізовувати ці проекти, в яких моментах може бути згода і розбіжність. Немає чогось, що я знаю і хочу приховати від Вас. Я дійсно міркую логічно. Політика нашої країни така: будемо допомагати, у міру можливостей, але щоб це не заважало нашій зовнішній політиці. Але основа — допомагати.

— Результатом роботи, проведеної неофіційною турецькою делегацією в Криму протягом десяти днів, став звіт, в якому в більшій мірі говорилося про порушення прав людини. Стан кримських татар в цьому питанні дуже важкий. Що робитиме Туреччина для захисту прав і свобод кримськотатарського народу?

— Це була важлива делегація. Як я сказав, вона складалася з професіоналів у сфері прав людини, група, яка знала, що робила. Вони поїхали для об'єктивних спостережень. І картина, яку вони побачили — негативна картина, що складається з погано приховуваних порушень прав людини, картина, яка спостерігається і нами, представниками посольства, і міжнародним співтовариством та неурядовими організаціями. Опублікований звіт пробудив великий інтерес, у тому числі і в міжнародних установах. Ще раніше на щорічних зборах ОБСЄ з прав людини це питання було на порядку денному, і один із присутніх там професорів виступив з промовою, резюмувавши цей візит, поділився інформацією, наскільки я знаю.

Коли ми бачимо ці помилки, ці порушення, ми намагаємося їх зрозуміти, зафіксувати, а потім піднімаємо питання на зустрічах з російськими колегами з інстанцій вищого рівня. Питання Криму — пріоритетна тема в наших відносинах з Росією, вийшла на порядок денний. Краще б цього конфлікту (україно-російського — прим. ред.) не було, але реальність інша, і ми продовжимо висловлюватися публічно. Ми використовуємо всі можливості для захисту прав кримськотатарського народу, які в наших силах. Продовжимо робити те, що можемо. У нас немає утримань в питанні публічного висвітлення фактів порушення прав людини.

— Є інформація, що Росія має намір оголосити Меджліс кримськотатарського народу терористичною структурою. На Ваш погляд, чи може таке статися?

— Як громадянин Туреччини, як турецький дипломат я знаю, що таке тероризм, і хто такі терористи. Я постійно зустрічаюся з кримськотатарськими лідерами. Я знаю, що їх і близько не можна так охарактеризувати. Більше і говорити нема про що з даного питання...

— Минулого літа в Анкарі відбувся Всесвітній Конгрес кримських татар, який став новим активним утворенням в політичному житті кримських татар. Які очікування від цієї структури? Чи може Всесвітній конгрес кримських татар стати альтернативою Меджлісу?

— Найбільша діаспора наших друзів кримських татар — у Туреччині. Тому ми розуміємо, чому вибір ліг на неї як країну проведення. Мотив зрозумілий. Конгрес був проведений в Туреччині і ми бажаємо, щоб прийняті рішення були позитивними для кримськотатарського народу.

Тут важливо те, що представники кримськотатарського народу з різних районів світу зібралися в демократичній обстановці. Як я говорив, важливий елемент боротьби кримських татар — збереження демократичних, мирних методів. На мою думку, Конгрес і став таким майданчиком. Це привід для гордості.

Зрозуміло, є, повинні бути внутрішні дискусії, того вимагає демократія. Якщо ви говорите про якісь внутрішні конфлікти, що відбулися, подробиць я не знаю. Але, як я побачив, був намір об'єднатися. Було прийнято ряд рішень, спрямованих на подолання труднощів на півострові. Бажаю, щоб вони були ефективними.

Має продовжувати своє існування досвід, який буде правильним, демократичним, із законними спорами, що відображає очікування народу. Наскільки я знаю, проблем між Меджлісом і Конгресом немає. І пан Чубаров був обраний главою. Що і потрібно було зробити. Я так зрозумів, що інші збори продовжуються в напрямку рішень, прийнятих Конгресом. Питання кримських татар вимагає додаткової підтримки і буде розглянуте належним чином.

— Багато турецьких підприємців, освітян, власників бізнесу були змушені покинути Крим. Деяких нова влада насильно вигнала, не давши дозвіл на проживання та роботу. Деякі самі покинули півострів. Чи звертаються ці громадяни до Вас? Як Ви їм допомагаєте?

— Ситуація, коли деякі наші громадяни, що проживають у Криму, залишають роботу і повертаються через складні умов, дуже зрозуміла. Наш доступ туди, в Крим, закритий. Приміром, у наших громадян є необхідність у послугах Генерального Консульства, але ми не можемо це забезпечити, тому що територія незаконно захоплена. Якби було Консульство, було інше положення, проблем було б менше. Наше Посольство та Генеральне Консульство в Одесі відповідають за Крим, але у нас немає доступу до півострову. Це проблема.

Надходять скарги, але частина людей навіть не звертається до Посольства та Генерального Консульства в Одесі. Відразу повертаються до Туреччини.

Насправді, це складна ситуація для наших громадян, однак, у порівнянні з проблемами наших співвітчизників, кримських татар, у наших громадян їх, мабуть, менше. Основне завдання — подолання нашими друзями - кримськими татарами труднощів, що тривають роками. Здавалося б, тільки вони подолали перші складнощі, зміцніли на рідній землі, як виникли нові, в яких вони анітрохи не винні.

— Яку дипломатичну, матеріальну і духовну допомогу надає Туреччина кримським татарам зараз, після окупації?

— Якщо подивитися на наші заяви, духовну підтримку, на наші зустрічі з ними, на позитивний настрій Туреччини, на нашу підтримку кримськотатарського народу, то допомога триває, навіть посилюється.

Більше того, можна говорити про проблеми тих, хто не повернувся на свою батьківщину. Їхня історична батьківщина - Крим, але вони не можуть повернутися. Пан Джемілєв, пан Чубаров та інші. Це неприйнятно, і їм потрібна допомога. Україна теж хоче, щоб ми надали допомогу. Ми намагаємося допомагати їй в цей складний період.

Ми намагаємося допомагати тим, що піднімаємо питання Криму в міжнародних установах. Я вже бачу себе якимсь добровільним радником в цьому питанні. Це наше завдання зараз.

Сподіваємося, що кримськотатарський народ продовжить безбідне життя, використовуючи всі свої права на батьківщину, законні умови, політичні та демократичні свободи. Це наша мета.

— Наприкінці хотіла б запитати про переїзд близько 3 тисяч турків-месхетинців, які проживають на південному Сході України, тобто в зоні бойових дій, до Туреччини. Розкажіть детальніше про переселення?

— Турки-месхетинці — наші друзі та представники братнього тюркського народу, що проживає в Україні. Вони мешкають в різних районах світу і, зокрема, тут, на південному сході. Їх чисельність в Україні сягає близько 9 тисяч  чоловік. Як і кримські татари, це народ, який за свою історію пережив великі труднощі. Їхня батьківщина — Ахалцихе, сучасна Грузія, у них теж є очікування від міжнародного співтовариства стосовно повернення додому. Туреччина теж бажає цього.

Це ще не було здійснене належним чином. Є думка про повернення в Ахалцихе, тобто до Грузії. Ми сподіваємося, цей процес просунеться, тому що повернення народу на його батьківщину — його історичне право. Я сподіваюся, ця проблема буде подолана. Якщо повернутися до теми, то турки-месхетинці, особливо ті, хто проживає на сході України, вірніше їх частина, подали запити, через зіткнення що там відбуваються. Приміром, є люди, чиї будинки постраждали, чиї поля прийшли в непридатний стан. Це і так не був заможний народ, який жив у скромних умовах, народ-страждалець, який за свою історію піддавався несправедливостям. Це дуже скромні люди. Їм потрібно лише працювати на своїх полях і мати можливість для виживання. Але вони постраждали від жорстоких військових сутичок, особливо в районі Слов'янська. У них з'явилися серйозні проблеми.

На питання переселення наша держава, звичайно, зреагувала позитивно, оцінила, провела дослідження, прийняла рішення на благо маленької групи людей, умови життя яких стали непридатними. Рішення безумовно будуть втілені в життя. Це були законні вимоги, тому що, як я сказав, вони і так жили в складних умовах, ще й понесли збитки і зіткнулися з серйозними проблемами виживання. Ми шукали і знайшли шляхи допомоги і допоможемо.

— Чи отримають вони турецьке громадянство відразу після переїзду до Туреччини?

— Згідно можливостям, наданим чинним законодавством, вони залишаться в Туреччині, але я не знаю подробиць, пов'язаних з громадянством. Можливо, це не так легко, тому що потрібна правова основа. Цьому буде приділено увагу на наступному етапі. Тут важливо - дати безпеку цим людям. На жаль, умови в Україні дуже негативні, тому ми допоможемо нашим друзям в тому регіоні, і найближчим часом, у найближчі тижні, місяці результат буде видно. У наших друзів є свої організації, вони працюють, а ми допоможемо.

— Велике спасибі за Ваші відповіді.

 

QHA