КИЇВ (QHA) -

На початку грудня цього року Генеральний секретар Ради Європи Торбьйорн Ягланд здійснив робочий візит до Москви, у рамках якого провів зустріч з російським керівництвом, включаючи президента Володимира Путіна. Про що може свідчити сам факт зустрічі з Путіним і що обговорював з російським нерукопожатим главою держави той, хто відповідає за збереження демократії та прав людини в Європі?

Загальнополітичний фон для візиту Ягланда до Москви був, м'яко кажучи, не дуже сприятливим. Російська демократія за останні три роки дуже сильно деградувала. Причому настільки, що сусідня Білорусь, яку давно виключили з Ради Європи за те, що вона продовжує виконувати смертні вироки, сьогодні виглядає більш привабливо, ніж Росія.

Скажімо, у Москві ухвалений закон, який поставив величезну кількість правозахисних та інших недержавних організацій у рамки «іноземних агентів». Закон спрямований проти неурядових організацій РФ з іноземними інвестиціями, які нібито займаються «політичною діяльністю». Наприкінці цього року президент Путін підписав ще один убивчий для членства його країни у РЄ закон, який надає право Конституційному суду Росії визначати, чи виконувати вердикти міждержавних органів захисту прав і свобод людини, насамперед Європейського суду з прав людини.

— Я сподіваюся, що, перш ніж ми опинимося в такій ситуації (прим. — Невиконання рішень ЄСПЛ), Росія знайде можливість прояснити свій намір щодо обов'язкового характеру рішень суду, — зазначив Ягланд.

При цьому, свобода преси у РФ також під загрозою, анексія Криму та війна на Донбасі просто поза всяких коментарів. Все настільки погано, що російська делегація ось уже два роки позбавлена ​​права голосу у Парламентській асамблеї Ради Європи.

Загалом, повний набір найнесприятливіших факторів, що готові просто вбити будь-який позитив переговорів.

Але, судячи з реакції російської преси та й офіційних прес-релізів Ради Європи, все було не настільки похмуро, як здається на перший погляд. Політики мирно розмовляли про глобальні демократичні процеси, говорили про пошуки нових шляхів співпраці, і при цьому називали російську військову агресію на Донбасі просто внутрішньою українською кризою. При цьому ніде в офіційних джерелах і словом не згадувалося про проблему окупації Криму, хоча це перше питання для обговорення на високому рівні. Хоча це й не дивно: вивчивши дві останніх щорічних доповіді Ягланда про ситуацію з правами людини, верховенства права і демократії в Європі, слова «окупація Криму» також не вдалося знайти. Ну хіба що згадка Кримської проблеми у доповіді від 2015 року.

Разом із тим Ягланд, судячи з наявної інформації, активно обговорював питання роботи російської парламентської делегації в ПАРЄ. І це дивно, адже Ягланд ніякого відношення до ПАРЄ не має, він бос у Комітеті міністрів Ради Європи. В Асамблеї головний Педро Аграмунт, який також є частим гостем Росії. Зі сказаного роблю висновок: російська дипломатія задіяла всі існуючі механізми впливу для того, щоб російській делегації в січні 2017 року повернули право голосу в ПАРЄ. Чи принесе така активність результати — дізнаємося через кілька місяців.

Володимир Денисюк,

старший аналітик Українського ради з міжнародних відносин

для QHA

Довідка: вперше Росію виключили з ПАРЄ за незаконну анексію Криму в квітні 2014 року. Терміном на один рік росіяни були позбавлені права голосу, права участі в засіданні статутних органів і можливості брати участь в моніторинговій діяльності асамблеї.

У січні 2015 року Парламентська асамблея позбавила російську делегацію права голосу до квітня 2015 року. У відповідь російська делегація залишила ПАРЄ до кінця 2015 року. У 2016 році Росія також не брала участі в роботі ПАРЄ.

Однак, влітку 2016 року до ПАРЄ допустили повернення Росії. Тоді ж керівник ПАРЄ Педро Аграмунт провів у Москві переговори зі спікером Держдуми Сергієм Наришкіним. У відповідь міністр закордонних справ України Павло Клімкін пригрозив, що в разі відновлення Росії в ПАРЄ з Парламентської асамблеї вийде Україна.

12 жовтня 2016 року ПАРЄ прийняла дві резолюції щодо України: «Політичні наслідки російської агресії в Україні», яка засуджує дії Росії проти України і «Засоби правового захисту в разі порушення прав людини на українських територіях, які знаходяться поза контролем української влади».

QHA