КИЇВ (QHA) -

Кажуть, кожна людина має право на п'ять хвилин слави. Віктор Янукович минулого понеділка ніжився в її променях більше п'яти годин поспіль. Навіть у кращі часи екс-президента не бувало такого тривалого телевізійного представлення Януковича народу, та ще в режимі онлайн.

Хоча допит колишнього глави держави і викликав великий ажіотаж серед нашої громадськості, українці аж ніяк не ностальгують за тимчасовим правителем Банкової і екс-орендарем спального мікрорайону в Межигір'ї.

Оскільки Віктор Федорович — далеко не Цицерон, багато хто спостерігав за цим телевізійним допитом виключно як колекціонери чергових словесних «ляпів» екс-гаранта, якими той у своє президентськеу перебування регулярно обдаровував співвітчизників. А так як лексичних оказій майже не було, у Мережі поширюються чутки: а чи не двійник  давав свідчення з Ростова?..

Дефіцит словесних огріхів колишнього директора автобази сповна компенсувався виборчою амнезією. При неприємних питаннях від звинувачення Янукович користувався методом Рудольфа Гесса на Нюрнберзькому процесі:

— Я з трудом згадую цей епізод, я не пам'ятаю, я забув...

Втім, права рука Гітлера на найбільш знаменитому судовому процесі ХХ століття був присутній в якості обвинуваченого. Ось і соціально активних українців у першу чергу цікавить: коли ж наш вітчизняний узурпатор влади (подібно згаданому фюреру, Янукович, обраний главою парламентсько-президентської республіки на початку 2010 року, вже 1 жовтня того ж року завдяки дивному рішенню КС отримав повноваження глави президентсько-парламентської держави) відповість за всі гріхи свого режиму, які потягли за собою і загибель Небесної сотні, і анексію Криму, і кровопролиття на його рідному Донбасі?

Поки що на даному процесі Віктор Янукович виступав в якості свідка. Як тут не згадати фразу злодія-рецидивіста Жоржа Милославського з відомої комедії Гайдая, поставленої за п'єсою киянина Булгакова:

— Першого разу доводиться бути свідком.

І хоча з тричі з того, хто притягувався до відповідальності і двічі судимого Януковича свого часу формально судимості зняли, на питання «Чи притягалися ви раніше до кримінальної відповідальності?» Він відповів негативно — незважаючи на те, що його «університети життя» відомі широкому загалу як в нашій країні, так і за її межами.

Нагадаємо, що на виклик Януковича (та другого втікача до Росії високого чиновника в погонах — екс-керівника Внутрішніх військ генерала Станіслава Шуляка) в якості свідка у справі розстрілів на Майдані наполягли адвокати п'яти екс-беркутівців, які проходять у цій справі обвинуваченими, які, очевидно, працюють в одній зв'язці з юристами Януковича і Шуляка.

Святошинський суд (той самий, у дворі якого у 2007 році з снайперської гвинтівки був убитий російсько-український бізнесмен, політик і кримінальний авторитет Максим Курочкін) клопотання захисту колишніх силовиків задовольнив.

Кримінально-політичні туристи «ростовчанин» Янукович і «кримчанин» Шуляк (явно не без згоди своїх кремлівських кураторів) дали добро на дачу показань за допомогою суддівської скайп-конференції Київ — Ростов.

Перша частина допиту Януковича в попередню п'ятницю була перервана через процедурні деталі. Мовляв, влада не змогла доставити обвинувачених до суду через пікет дюжиною радикалів будівлі Лук'янівського СІЗО. По правді кажучи, причина не витримує ніякої критики. Згадаймо хоча б, як демонстранти з наметового містечка після оголошення Печерським судом 11 жовтня 11-го ж року вироку Юлії Тимошенко спробували перекрити Хрещатик, але автозак в оточенні спецтехніки, проте, відвіз знаменитого в'язня до Качанівки.

Тому час п'ятничного спілкування з інтернет-маршруту «Київський суд — суд Ростова-на-Дону» булв дуже коротким, а судове засідання перенесли на понеділок. Але, як то кажуть, немає лиха без добра.

Медіаексперти відзначають, що на трьох основних російських телеканалах у минулий уїк-енд була підготовлена ​​«важка артилерія» зі штатних політологів і колишніх соратників Януковича, які провели в ті ж дні під проводом Азарова «перший з'їзд союзу політемігрантів і політв'язнів України».

І весь цей вогнедишний триголовий дракон антиукраїнського ефіру був підкріплений прем'єрою пропагандистського антимайданівського дайджесту «Україна в огні», що представляє із себе свіжі коментарі одіозних політиків і експертів до старої ТВ-хроніки, знятої через фільтраційний ракурс операторів Кисельовської школи.

Навіть документальний фільм, спродюсований американським ліваком Олівером Стоуном, був лише гарніром до основної страви — «викриття правди про Майдан» (та ще в дні триріччя початку масових протестів!) найголовнішим свідком.

Але коли п'ятничний ангажамент заїжджого актора зірвався, спікерам Соловйова, Кисельова та Толстого довелося обговорювати не свіже «викриття хунти» від «легітимного», а вже набридлі навіть росіянам протухнули нападки на Революцію Гідності.

До речі, вже в цю суботу і вже на українському «Інтері» Олександр Вілкул назвав Євромайдан «державним переворотом», що змусило багатьох покинути студію «Чорного дзеркала» на знак протесту.

Ну а в понеділок актор в амплуа «свідка» тягнув свою роль непереконливо, постійно забувався і, незважаючи на рефреном повторення завчених стандартних звинувачень нової української влади (і передбачуване багатьма суфлювання через мікронавушники від незмінюваної російської влади), виглядав на суді Янукович аж ніяк не як трибун типу Робесп'єра або Димитрова, а як невдалий господарник часів своєї молодості.

Але найголовніше — у понеділок, крім розгляду конкретної ролі колишнього Верховного головнокомандувача у кровопролитті на Майдані, Генеральний прокурор України Юрій Луценко в Святошинському суді зачитав Віктору Януковичу повідомлення про підозру у державній зраді:

— Янукович підписав і звернувся усно із заявою до президента РФ з проханням використовувати Збройні сили РФ на території України, надав РФ допомогу в підривній діяльності проти України і сприяв представникам Збройних сил РФ у веденні агресивної війни проти України і зміну кордонів.

Зрозуміло, що в головному правознавці країни ще довго буде говорити не стільки юрист, скільки темпераментний політик, але саме цей інформаційний удар на випередження, у світлі нинішньої гібридної війни, де роль мас-медіа переоцінити неможливо, по-моєму, було завдано дуже вчасно.

Незважаючи на цю явну інформаційну перемогу Києва над Москвою, нардеп Сергій Лещенко у своєму блозі на УП дорікає Генпрокурору в юридичній неспроможності такого ходу:

— Інкриміновані Луценком Януковичу державна зрада стосується його дій 1 березня 2014 року, коли він підписав лист Путіну — ввести війська до України. Самого листа в розпорядженні слідства немає. Еспертизу провести неможливо. Допитати свідків — також, тому що вони всі знаходяться в Росії. Єдине, що є, — це відео, як представник Росії в ООН Чуркін тримає в руках ксерокопію, невідомо ким виготовлену і невідомо де отриману.

А ще колишній журналіст, а нині — опальний в своїй же пропрезидентській фракції законодавець нагадує, що станом на 1 березня 2014 виконуючим обов'язки президента України вже був спікер парламенту Олександр Турчинов.

Звичайно, відео на Ютуб, в якому Чуркін приголомшує папірцями в ООН, — слабкий речовий доказ на звичайному кримінальному суді, але разом із копією телевізійних одкровень Путіна в тригодинному «КримНаш» і газетними самовикриттями Стрєлкова-Гиркіна в майбутньому може стати в нагоді на іншому суді — спеціалізованому міжнародному в Гаазі.

Єдиний прокол генпрокурора, з яким можна погодитися, — це той факт, що на теоретичному прийдешньому процесі в Європейському суді з прав людини «Янукович проти України» адвокати останнього можуть наполягати на тому, що Юрій Луценко — особа зацікавлена. Якщо, звичайно, позивач до цього доживе.

Нагадаємо, що Юрій Луценко (як і вищезгадана Юлія Тимошенко) при Януковичі дійсно був відправлений за ґрати, а значить, формальна підстава вважати його підхід упередженим є.

Але, по-перше, Луценко озвучив лише повідомлення про підозру в державній зраді, а сам обвинувальний акт стосовно екс-президента, найімовірніше, юридично буде опрацьований ретельніше, про що Юрій Віталійович недавно розповів в телеефірі. А головне полягає в тому, що звинувачувати колишнього президента в зраді буде не якийсь ім'ярек — звинувачення прозвучить від імені України, народ якої мав нещастя у 2010-му обрати собі такого главу держави.

Звичайно, можна сперечатися про те, наскільки юридично перспективний заочний процес над Януковичем. У Мережі жартують: отримати державне обвинувачення по скайпу — це все одно що завагітніти за фотографією. Але, як казав Горбачов, процес пішов!

Звичайно, для родичів Небесної сотні важливіше встановлення істини: хто ж дав наказ відкрити вогонь на Майдані? Сподіваємося, наш суд зможе це встановити і визначити ролі в цій справі Льовочкіна, Клюєва, Захарченка, Попова, Сівковича, Шуляка і Януковича.

Але більшість українців не менше турбують трагічні події, що сталися після Євромайдана у 2014-му: анексія Криму, втрата контролю над Донбасом і тисячі нових жертв у районі АТО.

До речі, в п'ятницю Станіслав Шуляк на скайп-допиті продемонстрував той же синдром, що і в понеділок Янукович, — виборкову втрату пам'яті: він так і не зміг згадати, навіщо за його розпорядженням 19 лютого 2014 року відомчий літак літав з Києва до Москви, стверджуючи , що направляв його до Криму.

Відповідь лежить на поверхні. Через три роки багато аналітиків згодні з тим, що у листопаді 2013 року проєвропейські протести в центрі української столиці сходили нанівець, і якби Янукович як громовідвід відправив у відставку прем'єра Азарова, то до Дня Святого Миколая студенти, напевно, розійшлися б по домівках і по гуртожитках. Але демонстративне жорстке побиття молоді силовиками під приводом встановлення на Майдані новорічної ялинки вивело на вулиці столиці десятки тисяч протестуючих різного віку.

Власне, до початку масових розстрілів у Києві у лютому 2014 го за допомогою переговорів теж можна було досягти компромісу.

Ймовірно, Кремлю для подальшої військової експансії, як повітря, була необхідна ескалація протистояння в Україні, щоб на противагу столичним протестам проти влади Януковича мобілізувати на контрпротести на півдні та сході країни прибічників «російської весни» і відрубати українські регіони на користь російського поглинання. Під режисурою Суркова так і сталося в Криму і на частині Донбасу, але не сталося ні в Одесі, ні в Харкові, ні в Дніпропетровську, ні в Херсоні, ні в Миколаєві або Запоріжжі.

До речі, Янукович на скайп-допиті забув згадати ще про один факт: чи приїжджав Владислав Сурков до Києва, коли Євромайдан починав затухати. Детальніше про роль сірого кардинала Кремля читайте тут.

Відзначимо, що дистанційний судовий допит Януковича і Шуляка з незмінною трансляцією судових суперечок викликав помітний резонанс і у юристів, у громадських і у простих користувачів Мережі.

Природно, пішов сплеск мережевого гумору в формі численних сатиричних карикатур і фотожаб, проте ми не будемо їх приводити, пам'ятаючи про 10 тисячах (за попередніми оцінками ООН) загиблих на Донбасі українців ...

Це вам не Помаранчевий Майдан 2004-го, коли тисячі прихильників оновлення влади, які з посмішками подивившись кліп-серіал «Операція Проффесор», навіть переймалися деяким співчуттям до невдалого кандидата. Зараз же подібне — не тільки поганий смак, але і блюзнірство, а замість поблажливої іронії більшість українців відчувають відносно до Януковича гнів і презирство.

Політолога Юрія Романенка дивує неадекватний інтерес українців до настільки жалюгідної особистості:

- Це Шарль де Голль міг доводити Черчілля до сказу своєю незгодою, будучи фактично емігрантом у Великобританії після окупації Франції в 1940 році. А тут ми бачимо коллаборанта, який привів країну на поталу людоїда, розклав прилади і запросив сісти за стіл, щоб сьогодні постати в образі «голуба миру».

Секрет стрімкої кар'єри Януковича у 70-і роки зі зняттям судимості та вступом до лав КПРС очевидний. І справа не тільки в протекції з боку колишнього донбаського депутата — космонавта і фронтовика Георгія Берегового, як свідчить офіційна версія. Для подібної кар'єри колишньому зеку необхідно було ще й співпрацювати з КДБ. Підполковник Володимир Путін легко міг маніпулювати завербованим підручним навіть через сорок років після юнацької розписки, тим паче що всі ці роки спецслужби поповнювали досьє Януковича все новим і новим компроматом.

Але ж у юного Віті Януковича була нормальна альтернатива — стати на шлях виправлення після відсиджувань, не потрапляючи ні в партію, ні в стукачі, ні в інші неприємності:

— Влаштуватися на автобазу і співати про «Чорний пістолет», — як писав поет Сергій Гандлевський.

Він не наважився стати простим роботягою з чистою совістю, але після вербування Мефістофеля в штатському влаштувався на ту ж автобазу — вже з перспективою кар'єрного росту. Ось і дослужився. Спершу — до зрадника, а потім — і до вигнанця. Кар'єра незавидна ...

Наприкінці матеріалу варто відзначити, що за явну інформаційну поразку, яку Москва зазнала від Києва в третю річницю Євромайдана у результаті скайп-одкровень Шуляка і Януковича, вона, напевно, спробує відігратися вже найближчим часом. Хоча б розкручуючи деталі корупційного скандалу в українській владі, пов'язаного з недавніми газетними одкровеннями іншого вигнанця — нардепа Олександра Онищенка.

Немов на підтвердження цього припущення, заснованого лише на інформації про контакти втікача- нардепа із західними ЗМІ, — свіжий пост політолога Олесі Яхно в Фейсбуці:

— Полку дискредітантів України прибуло. Онищенко на каналі Росія-1. Як і слід було очікувати, Онищенко з'явився на одному з федеральних телеканалів РФ — Росія-1 — на тій стороні, яка займається дискредитацією України. Він поповнив ряди таких "патріотів", як Янукович, Олійник, Азаров, Левченко, Бондаренко, Захарченко, Марков (той, що з Одеси), Березовський навіть щось віщає і т.д., нескінченних представників "організацій" нібито "за світ "(Шилова, Запорожцева), плюс найрізноманітніших неадекватних (авторів треш-історій про" синичок і снігурів ", "розіп’ятих  хлопчиків","наркотики "на Майдані) і т.д.

Вони це роблять, мабуть, через те, що не хочуть нести відповідальність за фактично пособництво у війні Росії проти України. Або просто щиро ненавидять свою країну та її громадян. Онищенко на це спочатку пішов, тому що, напевно, хотів піти від відповідальності за корупційні схеми, політизувати кримінальну справу. Наскільки мені відомо, покинувши Україну, він тут же став звертатися до осіб, які допомогли б йому організувати зустріч з радником Кремля, самі знаєте яким, і такі люди знайшлися. Всі ці "біженці" ніяк не можуть зрозуміти одноразовості своєї "потрібності" російській владі. За свою недалекоглядність вони, мабуть, розраховують на те, що зможуть повернутися до України, якщо вдасться звалити чинну владу. Вони — один із інструментів дискредитації України. Кремлю не потрібна взагалі ніяка влада в Україні.

Втім нам потрібно усвідомити: якщо, цитуючи рядки класика, нинішня «влада огидна, як руки цирульника», цей факт аж ніяк не вибілює владу попередню, яка до того ж так унісон заспівала з агресором.

І ще: при всіх злочинах влади колишньої та можливих гріхах влади нинішньої і ту й іншу обирали ми — і ті, хто ходить на вибори, і ті, хто їх ігнорує, вважаючи, що нічого змінити неможливо. Значить, відповідальність за всі понесені Україною втрати лежить на кожному з нас.

Олександр Воронін

ФОТО: інтернет

QHA