КИЇВ (QHA) -

Ухвалення у листопаді 2016 року Третім комітетом ООН з гуманітарних, культурних та соціальних питань проекту Резолюції щодо ситуації з правами людини у Криму має підштовхнути інші міжнародні організації до активнішої правозахисної діяльності на території півострова. Хто перший скористається нагодою відправити свою місію до тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим? 

Серед багатьох міжнародних організацій, членами яких є Україна, Організація Об’єднаних Націй посідає особливе місце. По-перше, вона охоплює усі континенти, до її складу входять практично усі держави світу. По-друге, в структуру ООН входить така важлива платформа, як Рада Безпеки, рішення якої дозволяють міняти траєкторії розвитку конфліктів у сучасному світі. Третє, ООН має можливості формувати власний професійний військовий контингент, який, у разі наявності відповідного рішення РБ, може виконувати свою функцію у різних кутках світу. Це той невеликий перелік так званих «особливостей», які відрізняють цю організацію від інших, до мандату яких входять вужче коло питань, як, наприклад, безпекові (ОБСЄ) або питання захисту прав людини, верховенства права і демократії (Рада Європи).

До речі, саме ці дві міжнародні організації найактивніше залучені до врегулювання конфлікту, пов’язаного із тимчасовою окупацією Росією території Автономної Республіки Крим. Починаючи з 2014 року, керівний орган Ради Європи — Комітет міністрів, а також Парламентська Асамблея ухвалили низку важливих документів із вимогами негайно зупинити окупацію та забезпечити діяльність конвенційних механізмів Ради Європи, спрямованих на комплексний захист прав людини на півострові. Більше того, російська парламентська делегація в ПАРЄ вже третій рік позбавлена права голосу саме за окупацію Криму (вже на пізнішому етапі кримський файл було розширено доказовою базою участі Росії у війні на Донбасі). ОБСЄ, із урахуванням консенсусної природи ухвалення важливих рішень, а також її Парламентська Асамблея, не змогли настільки чітко, як РЄ, артикулювати кримську проблему. Відтак, не було підготовлено значимих документів, в яких би недвозначно засуджувалася агресія Росії щодо Криму. Проте починаючи з 2014 року ОБСЄ у формі окремих жорстких заяв піддавало критиці провокаційні дії російської сторони стосовно півострова.

Кримська Резолюції розв'язує руки ООН та Раді Європи

Враховуючи, що у тій чи іншій формі кримський файл лежить на столі в офіційних Страсбурзі та Відні, такі проекти резолюцій як та, що була ухвалена Третім комітетом ООН у листопаді цього року, не залишилися непоміченими. Особливо уважно її вивчили в Раді Європи. Це й не дивно, оскільки з моменту окупації Криму саме офіційні представники РЄ двічі відвідували окупований півострів: спочатку це був Комісар з прав людини Нілс Мужніекс, а пізніше спеціальний уповноважений Генерального секретаря РЄ, колишній швейцарський дипломат Жерар Штудман. Вони стали першими, і поки єдиними офіційними представники міжнародних організацій, які потрапили до Криму за згоди української сторони. 

Отже, жорстке формулювання факту окупації (вина за це чітко покладена на Росію), яке вдалося внести до проекту Резолюції ООН, до певної мірі розв’язує руки для подальших ініціатив, які Рада Європи хотіла б реалізувати на території Криму. Зокрема мова може йти про реалізацію у найближчому майбутньому спільних ініціатив ООН і РЄ, покликаних щонайменше знайти можливості для забезпечення прав людини на півострові, про що до звільнення Криму має відповідати де-факто влада, тобто Росія. Але навіть якщо ці дві організації і не зможуть дійти консенсусу щодо формату взаємодії по Криму, у Ради Європи щонайменше з’явився додатковий аргумент у переговорах з російськими представниками. Так, той самий Штудман зможе зайвий раз вказати Москві на те, що проблема окупації Криму нікуди не зникла з політичної та правової міжнародної арени. Права людини продовжують грубо порушуватися, а Крим невпинно перетворюється на «півострів несвободи», на території якого не діють міжнародні конвенційні механізми. А це означає, що близько 2-х мільйонів жителів Криму продовжують жити у правовій дірі, позбавлені, наприклад, права на вирішення своїх питань у Європейському суді з прав людини, без права на забезпечення мовних або релігійних прав.

"Принуждение к Крыму" або Рада Європи знов натисне на Москву

Наразі з’явилася інформація, що Генеральний секретар Ради Європи норвежець Торбйорн Ягланд має намір 6-7 грудня 2016 року здійснити робочий візит до Росії, під час якого він планує зустрітися з міністром закордонних справ Сергієм Лавровим та президентом Володимиром Путіним. Дивлячись на те, як стрімко Росія згортає демократичні надбання минулих літ, їм буде про що поговорити. Але проблема Криму буде обов’язково порушена Ягландом під час переговорів у Москві. Принаймні, російська окупація Криму — це настільки велика проблема для європейського континенту, що оминути її не вдасться. Єдине питання — в якій формі Генсек РЄ обговорить кримську окупацію з тим самим Путіним. Хотілося б почути від нього про комплексний план Ради Європи з деокупації Криму. Чекати на результати московського турне залишилося недовго.

 

Андрій Наджос,
доцент Інституту міжнародних відносин, КНУ ім. Тараса Шевченка
для QHA

QHA