КИЇВ (QHA) -

Через відсутність професійних медичних працівників на півострові в першу чергу страждають прості люди, особливо інваліди.

— В Криму сумна історія з онкологією через брак лікарів і ліків. З лікарськими препаратами там взагалі проблема, і багато кримчан їде за ними у Херсон. Гарного онколога, ендокринолога, кардіолога, гінеколога в Криму не знайдеш. Щоб потрапити до будь-якого лікаря, треба записуватися за три-чотири місяці і це якщо пощастить, а якщо не пощастить, то взагалі не потрапиш до лікаря. Я коли була в Севастополі, дуже здивувалася, що там люди організовують постійні тури з Криму до Херсона, щоб жителі півострова змогли купити необхідні ліки та якісну їжу,  розповіла кореспонденту QHA голова правління ГО «Кримська правозахисна ініціатива» Людмила Скворцова.

Якщо неможливо потрапити в державну клініку, то люди часто йдуть у приватну. Але комерційна медицина в Криму з часом стала дуже дорогою. Якщо вісім місяців тому кримчани реагували на розцінки клінік досить спокійно, бо ціни загалом були нижчими, то зараз віддати близько десяти тисяч рублів за курс лікування (одна тільки консультація фахівця обійдеться в чотири тисячі рублів, або 1300 гривень,  ред.)  це вже верх цинізму.

У Криму дуже складна ситуація з інвалідами. Там людей не тільки з другої групи переводять на третю, там взагалі знімають інвалідність з першої групи. У Росії зовсім інші стандарти. Якщо у нас, наприклад, у людини немає руки або нирки, то українська держава розуміє, що це людина з обмеженими фізичними можливостями та дає їй інвалідність. А у РФ ні! Якщо ти не труп, то ти повноцінна працездатна людина, каже правозахисниця.

Члени організації «Кримська правозахисна ініціатива», що проживають на півострові, розповідають про беззаконня, яке там відбувається. Коли від них стали надходити сигнали про те, що у мами або бабусі зняли інвалідність, громадські працівники почали вивчати російське законодавство щодо прав інвалідів.

Я спочатку ніяк не могла зрозуміти їхніх дій, а потім ми подивилися їхні стандарти. Наприклад, якщо взяти онкологію, то у них це не хвороба. Якщо у хворої на рак людини за півроку не виникли метастази і вона не вмерла  значить вона жива і не може бути інвалідом. Те, що у тебе вирізали один з органів  теж не страшно. Якщо ти можеш поставити галочку в бюлетені  значить ти повноцінний громадянин, і платити тобі не треба, зазначає Скворцова.

За її словами, навіть якщо кримчанину, скажімо, у Севастополі, вдасться потрапити до онколога, далі його направлять на лікування в Тюмень чи Краснодар, а там його ніхто безкоштовно лікувати не буде. Російські клініки відмовляються приймати кримські медичні поліси, завдяки яким можна пройти безкоштовне лікування, а вимагають повністю оплачувати всі медичні послуги за свій рахунок.

Кримчани вже наїлися усім, що там є. І люди, хворі на рак, масово їдуть не в Тюмень, а у Дніпропетровськ. Жителі Криму, хворі на діабет, їдуть на лікування до Києва, а сердечники до Львова.

Я розмовляла з лікарями, які працюють у кримських лікарнях. У них там дуже велике навантаження, та ще й всіх контролюють. Крок вправо або крок вліво в'язниця. До того ж там неймовірно великий обсяг писанини, і більшість лікарів не може витримати такої кількості непотрібної роботи, яка робиться даремно, поділилася інформацією Людмила Скворцова.

Крім того, чимало лікарів приїздить на півострів з Росії, і їх відразу призначають на високі посади з пристойним окладом.

У РФ працює програма «Земський лікар», згідно з якою молодий лікар, який приїхав з Росії до Криму, отримує як «підйомні» мільйон рублів, які може витратити на свої особисті потреби, наприклад квартиру. Але навіть після таких солодких обіцянок і різних преференцій значного потоку російських лікарів в Криму не спостерігається.

А тим часом чимало кримських медпрацівників уже виїхали з півострова або в Україну, або в Росію.

ФОТО: інтернет

QHA